30.04. 11 клас. Урок на тему: «Сучасні методи селекції тварин, рослин і мікроорганізмів»

Мета: Розглянути сучасні методи селекції рослин, тварин та мікроорганізмів

Основними методами селекції є добір, гібридизація, штучний мутагенез і поліплоїдизація.

• Добір — метод відбору й збереження особин з певними, цінними для людини ознаками і сприяння їхньому розмноженню. У селекції застосовують масовий (за фенотипом) та індивідуальний (за генотипом) форми добору.
• Гібридизація — це метод одержання нащадків внаслідок поєднання генетичного матеріалу різних клітин або організмів. Схрещування можливе як у межах одного виду (внутрішньовидова гібридизація, що буває спорідненою й неспорідненою), так і між особинами різних видів (міжвидова гібридизація).
• Індукований мутагенез — метод штучного одержання мутацій, зумовлений спрямованою дією різних мутагенів. У контрольованих умовах цим шляхом можна отримати мутації, що трапляються в природі зрідка або взагалі не виявляються.
• Поліплоїдизація — метод отримання організмів зі збільшеною кількістю хромосом, що кратна гаплоїдному набору. Метод застосовують у селекції рослин для підвищення врожайності, подолання стерильності гібридів.

Гетерозис, «гібридна сила» — це явище, за якого перше покоління гібридів, одержаних унаслідок неспорідненого схрещування, має підвищені життєздатність і продуктивність порівняно з вихідними батьківськими формами. Генетичними основами гетерозису є різні типи взаємодії алельних і неалельних генів. В одних випадках це може бути домінування (домінантні алелі пригнічують шкідливу дію рецесивних алелів у гетерозиготних гібридів), в інших — наддомінування (у генотипі гібридних нащадків можуть поєднуватися сприятливі домінантні алелі обох батьків), у третіх — комплементарність (поєднання в генотипі сприятливих неалельних домінантних генів). Окрім того, прояв гетерозису залежить від умов середовища, значну роль в його появі відіграють взаємодії ядра й цитоплазми. За даними біохімії, у гетерозисних форм часто спостерігається ширший набір ферментів порівняно з батьківськими.

Ефект гетерозису (найкращий прояв у першому поколінні, а потім — згасання)

Генетична інженерія — напрям науки, метою якого є створення генетичних структур та організмів з новими комбінаціями спадкових ознак. Основними її методами, що мають найширше використання, є: методи генної (метод молекулярних маркерів, методи секвенування) та клітинної (метод культур, метод гаплоїдів, метод клонування) інженерії.

Перевагою методів генетичної інженерії є забезпечення цілеспрямованої й контрольованої зміни ознак. 

Методи генетичної інженерії значно прискорюють селекційні процеси: термін отримання нових форм організмів скоротився до 3-4 років замість 10-12 років, необхідних із застосуванням методів селекції. У цьому велике значення мають методи маркерної й геномної селекції з використанням молекулярних маркерів. Це фрагменти ДНК, що їх використовують для виявлення поліморфізму. Вони перебувають у тісному генетичному зв’язку з геном, відповідальним за аналізовану ознаку (найширше застосування в сучасній селекції мають ДНК-маркери).

І ще одна перевага полягає в тому, що генетична інженерія досліджує рекомбінації й методи отримання нових генетичних структур поза організмом, оскільки молекулярна біологія довела, що природні механізми збереження стабільності геному змінити неможливо і небезпечно.

Домашнє завдання: вивчити § 56.

30.04. 11 клас. Урок на тему: «Практична робота №2. Генетичні зв’язки між неорганічними речовинами»

Мета: Навчитися добирати реактиви для здійснення перетворень неорганічних речовин різних класів

Розглянемо перетворення солі хлориду алюмінію в гідрооксид алюмінію  та його перетворення 

Розглянемо дію хлоридної кислоти на кальцій карбонат. Виділяється вуглекислий газ.

Розлянемо перетворення вуглекислого газу у кальцій гідрогенкарбонат

Домашнє завдання § 33, вправа 267. записати рівняння запропонованих реакцій, оформити висновок.

12.04. 7 клас. Урок на тему: «Розв’язування задач на тему: «Розчини»

Мета: Ознайомитися з алгоритму розв’язування задач на розчини

Домашнє завдання: вивчити § 27, вправа 197.

21.04. 7 клас. Урок на тему: «Поведінкові реакції тварин»

Мета: Вивчити, що таке поведінкові реакції тварин та роль стимулів

Переглянемо відео та виконаємо практичну роботу

ПОВЕДІНКОВІ РЕАКЦІЇ — це окремі пристосувальні вияви зовнішньої активності тварин у відповідь на дію того чи іншого чинника середовища існування. Їх у тварин поділяють на два типи — вроджені й набуті, але між ними немає чіткої межі, і більшість проявів має елементи першого та другого типів.
Вроджені реакції — це поведінкові реакції, які визначаються спадковістю і не вимагають для свого розвитку спеціального навчання чи тренування. Ці реакції розвивалися й удосконалювалися шляхом відбору впродовж життя багатьох поколінь. Їх головне пристосувальне значення полягає в тому, що вони сприяють виживанню особин виду одразу після народження. Вроджені реакції називають видоспецифічними, тому що є однаковими в усіх представників певного виду тварин. До вроджених реакцій належить орієнтація, таксиси, кінези, прості безумовні рефлекси.
Набуті реакції — це поведінкові реакції, які формуються упродовж життя поступово, з накопиченням індивідуального досвіду. Їх ще називають індивідуальноспецифічними, оскільки ці прояви не однакові в різних представників виду. Набуті реакції забезпечують пристосування кожної особини до змінних умов середовища впродовж індивідуального розвитку. Набуті реакції не передаються з покоління в покоління й не закріплюються у спадковості. Формуються такі реакції під час научіння, звикання, наслідування, виникнення умовних рефлексів тощо.

Домашнє завдання § 48, виконати практичну роботу та переслати вчителю.

20.04. 5 клас. Урок на тему «Сам надворі»

Мета: Розглянути, які можуть бути екстремальні ситуації з незнайомцями і до кого можна звернутися по допомогу

Перегляньте відео на дану тему.

Домашнє завдання § 22.

14.04. 8 клас. Урок на тему: «Слухова сенсорна система»

Мета: Розглянути значення слухової сенсорної системи, будову та функції

Відчуття звуку пов’язане із хвильовими коливаннями повітря, які в слуховій сенсорній системі, перетворившись на нервові імпульси, несуть інформацію про зміни в довкіллі до кори великого мозку, де й формується відповідна гама почуттів. Амплітуду хвильових коливань називають звуковим тиском. Величину звукового тиску вимірюють у децибелах (від лат. децем — десять) — 1/10 частка бела.

Наше вухо здатне сприймати звукові коливання в діапазоні від 16 Гц до 20 тис. Гц (20 кГц). Частоту нижче 16 Гц називають інфразвуком (від лат. інфра — нижче), а понад 20 кГц — ультразвуком (від лат. ультра — за межами). Чому людина має здатність сприймати звуки у широкому діапазоні? Яке це має значення?

У людини орган слуху виконує ще одну надзвичайно важливу функцію. Він є частиною системи, яка забезпечує здатність до членороздільної мови. Слухові сприйняття у процесі розвитку людини дуже тісно пов’язані з мовою.

Яка будова слухової сенсорної системи?

Слухова сенсорна система має периферичний відділ (орган слуху) провідниковий відділ (слуховий нерв) і центральний відділ (слуховий центр кори кінцевого мозку).

Орган слуху у людини складається з трьох частин: зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.

Будова вуха як органа слуху

До зовнішнього вуха належать вушна раковина і зовнішній слуховий прохід.

Вушна раковина утворена еластичним хрящем, має характерні завитки, що спрямовують звукові коливання повітря у зовнішній слуховий прохід, у кінці якого є туго натягнута барабанна перетинка. Зовнішній слуховий прохід у дорослої людини завдовжки 2,5 см. У шкірі слухового проходу є волоски і видозмінені потові залози, що виробляють вушну сірку. Вони виконують захисну функцію (затримують пил і мікроорганізми).

Звукові хвилі спричинюють коливання барабанної перетинки, яка передає їх на слухові кісточки середнього вуха. Частота коливання барабанної перетинки тим більша, чим вищий звук.

Середнє вухо міститься у товщі скроневої кістки черепа, із зовнішнього боку обмежене барабанною перетинкою, а з внутрішнього — перетинкою овального вікна. До складу середнього вуха входять: три слухові кісточки  (молоточок, коваделко і стремінце) і слухова (євстахієва) труба.

Внутрішнє вухо розміщене в глибині скроневої кістки.

Воно складається із системи порожнин і звивистих каналів, заповнених рідиною. Функцію слуху в цьому складному лабіринті виконує завитка — спірально закручений канал, що утворює 2,5 оберти 

Уздовж каналу завитки по всій його довжині проходить перетинчаста перегородка, що поділяє його на два «поверхи»: один з них починається від овального вікна. Частина перетинчастої перегородки утворена основною мембраною, яка складається з поперечно натягнутих, наче струни, тоненьких волоконець різної довжини (їх налічують приблизно 24 тис). Вони закінчуються волосковими клітинами (слуховими рецепторами). Волоски стикаються з покривною мембраною, що нависає над ними. Обидві мембрани і слухові рецептори складають звукосприймальний апарат — кортіїв орган.

Коливання перетинки овального вікна передаються рідиною, що заповнює завитку. Звукові коливання рідини, внаслідок відомого вам з фізики явища резонансу, спричиняють коливання волоконець певної довжини і відповідно — подразнення навислих над ними слухових рецепторів (чим вищий тон, тим коротші волоконця резонують на цей тон, чим сильніший звук, тим більший розмах коливань волоконець). Під дією подразнень у слухових рецепторах механічна енергія звуку перетворюється на електричну — нервові імпульси, які передаються по певних відростках нейрона слухового нерва. Через слуховий нерв нервові імпульси надходять до слухової зони кори кінцевого мозку, розташованої у його скроневих частках. Там відбувається аналіз сили, висоти і характеру звуку, його місцезнаходження у просторі, формується звуковий образ (інтонація вимовленого слова, музика тощо).
Ми чуємо обома вухами, і це дуже важливо для визначення напрямку звуку. Якщо звукові хвилі надходять в обидва вуха водночас, ми сприймаємо звук посередині (спереду й ззаду). Якщо звукові хвилі трохи раніше надійдуть в одне вухо, ніж в друге, ми сприймаємо звук чи праворуч, чи ліворуч.

Яких гігієнічних норм необхідно дотримуватися, щоб зберегти слух?

Найпоширенішою причиною погіршення слуху є накопичення вушної сірки, яку виділяють залози зовнішнього слухового проходу. Щоб запобігти цьому, потрібно щодня мити вуха і щотижня прочищати слуховий прохід ватою.
Слух може погіршитися внаслідок запалення середнього вуха (отиту), спричиненого деякими інфекційними хворобами (ангіною, грипом, ринітом). При цьому інфекція з носоглотки через слухову трубу проникає у середнє вухо. У разі запалення середнього вуха слід негайно звернутися до лікаря.

Серйозною причиною погіршення слуху є пошкодження барабанної перетинки, наприклад гострим предметом, раптовим занадто сильним звуком (вибухом). Щоб вирівняти тиск по обидва боки барабанної перетинки (якщо ви передбачаєте дію сильних звуків), необхідно відкрити рот.

Порушенням гігієни слуху є часте користування плеврами з навушниками, які останніми роками дуже поширені серед молоді. Однотипна, гучна музика, якщо її слухати годинами, не лише послаблює слух, а й впливає на пам’ять, увагу. Зазвичай основною причиною послаблення слуху через втрату еластичності барабанної перетинки, особливо у великих містах, є постійний транспортний і побутовий шум.

Домашнє завдання: вивчити § 44, виконати вправи та переслати вчителю.

Виберіть правильну відповідь (одну або кілька)

1. Виберіть складові зовнішнього вуха: 
а) слухові кісточки; 
б) вушна раковина; 
в) завитка; 
г) зовнішній слуховий прохід.

2. Позначте складові середнього вуха: 
а) слухові кісточки; 
б) вушна раковина; 
в) завитка; 
г) слухова труба.

3. Вкажіть частину органу слуху, в якій розташована завитка: 
а) зовнішнє вухо; 
б) середнє вухо; 
в) внутрішнє вухо.

4. Установіть правильну послідовність передачі звукової хвилі: 
а) коливання слухових кісточок; 
б) коливання барабанної перетинки; 
в) коливання рідини завитки; 
г) коливання перетинки овального вікна; 
д) подразнення слухових рецепторів; 
є) формування нервових імпульсів.

13.04. 5клас. Урок на тему: «Наодинці вдома»

Мета: Ознайомитися з основними правилами самостійної поведінки вдома

Домашнє завдання: передивитися відео .

08.04. 7 клас. Урок на тему: «Маркування небезпечних речовин»

Мета: З’ясувати зміст попереджувальних знаків на упаковках з речовинами, закріпити знання з теми «Горіння» та принципи пожежогасіння

Людина у своєму житті постійно стикається з багатьма речовинами. Серед них трапляються такі, які становлять певну небезпеку для людини. Одні речовини можуть спричинити пожежу, інші — завдати шкоди здоров’ю. Про це слід пам’ятати, не лише проводячи досліди в шкільному хімічному кабінеті, а й використовуючи різні речовини та розчини в повсякденному житті — під час ремонту квартири, прання, чищення одягу, боротьби зі шкідниками та хворобами рослин на присадибній ділянці тощо.

Серйозну небезпеку становлять горючі речовини — природний газ, органічні розчинники, нафтопродукти, більшість полімерів. Легко займаються папір, деревна тирса, борошно.

Серед речовин трапляються такі, що мають високу хімічну активність. Вони руйнують деревину, роз’їдають тканини, полімерні матеріали, спричиняють корозію металів. До них, зокрема, належать луги, деякі кислоти). Такі речовини часто називають їдкими.

Чимало речовин є токсичними. Вони подразнюють шкіру, слизові оболонки, спричиняють хімічні опіки. Потрапляння багатьох речовин в організм разом із повітрям, питною водою, харчовими продуктами може призвести до отруєння.

Не забуваймо й про те, що деякі речовини штучного походження негативно впливають на навколишнє середовище, забруднюють повітря, вода, ґрунт, пригнічують ріст рослин, завдають шкоди живим істотам. Через це не можна висипати на землю залишки невикористаних речовин, виливати у водойми різні рідини та розчини, залишати просто неба відходи полімерних матеріалів і будівельне сміття.

Домашнє завдання: вивчити § 23, намалювати та переслати вчителю фото наступних знаків:

07.04. 7 клас. Урок на тему: «Впливи найближчого оточення дитини»

Мета: З’ясувати наявність найближчого оточення, пригадати ознаки дружніх і небезпечних підліткових компаній

 У родині формуються цінності, ставлення, звички, спосіб проведення дозвілля.

Щоправда, і погані звички (алкоголізм, насилля) також нерідко формуються в родині. Статистика засвідчує, що діти з неблагополучних родин часто повторюють долю своїх батьків. Однак родинні традиції — не вирок. Якщо дитина хоче, вона може розірвати ланцюг поганих звичок і започаткувати для себе і своєї майбутньої родини зовсім інші традиції.

Іноді доводиться спілкуватися з тими, хто не зважає на жодні принципи і будь-чиї інтереси. Такі люди здатні заподіяти шкоду, зокрема своїм рідним і друзям. Тому кожному треба розвивати життєві навички протидії негативному соціальному тиску.

Особливого значення у твоєму віці набуває дружба. Коли ділишся з другом своїми думками, починаєш краще розуміти самого себе. Те, що друг поважає тебе, підвищує твою самооцінку.

Друзі потрібні, щоб дати пораду: «Не завжди можна самому вирішувати, як слід вчинити. Треба вислухати ще чиюсь думку». Хоч у важливих речах ти більше прислухаєшся до дорослих, але в усьому, що стосується техніки, музики, моди і розваг, тепер дедалі більше покладаєшся на думку друзів.

Ознаки небезпечних компаній

• мають ватажка і жорсткі правила;
• вимагають цілковитої відданості;
• забороняють контакти поза групою;
• за непокору можуть вчинити жорстоку розправу;
• з «чужими» поводяться агресивно і зверхньо;
• вступають у міжгрупові конфлікти «стінка на стінку»;
• поширене вживання тютюну, алкоголю, наркотиків.

Ознаки дружніх компаній

• приймають тебе таким, яким ти є;
• не мають жорстких правил;
• не забороняють спілкуватися поза групою;
• з радістю приймають до свого кола нових друзів;
• їх члени поважають і підтримують одне одного.

Домашнє завдання: вивчити § 24.

07.04. 7 клас. Урок на тему: «Індивідуальний розвиток тварин»

Мета: Розглянути, що таке онтогенез або індивідуальний розвиток тварин

Кожному виду багатоклітинних тварин притаманний індивідуальний розвиток. Це розвиток особини від її народження до завершення життя. Розвиток багатоклітинних організмів виконує дві важливі біологічні функції. По-перше, забезпечується неперервність поколінь і тим самим існування як окремих видів, так і життя на нашій планеті загалом. По-друге, під час розвитку багатоклітинних організмів відбувається диференціація клітин і формуються різноманітні тканини та органи. Тільки уявіть: з однієї клітини — яйцеклітини — виникає все різноманіття клітин!

В індивідуальному розвитку тварини виділяють зародковий і післязародковий періоди.

 Зародковий період індивідуального розвитку — це час, коли новий організм (зародок) розвивається всередині материнського або всередині яйця. Він завершується народженням (виходом з оболонок яйця). У процесі зародкового розвитку тварин виділяють декілька послідовних етапів. Спочатку відбувається послідовний поділ зиготи та формування одношарового багатоклітинного зародка.

У подальшому в зародка закладаються два або три шари клітин — зародкових листків. Спочатку утворюються два шари клітин: зовнішній — ектодерма та внутрішній — ентодерма. На цьому етапі завершується ембріональний розвиток у кишковопорожнинних.

У більшості багатоклітинних тварин після утворення ектодерми та ентодерми настає етап формування третього (середнього) зародкового листка — мезодерми. Вона розташована між зовнішнім і внутрішнім зародковими листками.

Отже, подібні між собою клітини одношарового зародка згодом дають початок різним клітинам різних зародкових листків. Це відбувається внаслідок диференціації клітин.

На наступних етапах зародкового розвитку формуються різні тканини, а з тканин — органи. У хребетних тварин з ектодерми виникають нервова система, епітелій шкіри, зовнішні зябра амфібій тощо. Ентодерма бере участь у формуванні кишечнику, хорди, травних залоз (печінки, підшлункової залози), плавального міхура риб, легень тощо. З мезодерми беруть початок зачатки скелета, посмугованої мускулатури, кровоносної системи, статевих залоз тощо.

 Післязародковий розвиток тварин починається після народження або виходу з оболонок, що вкривають зародок, і триває до смерті. За цей час організм росте, розвивається, набуває здатності до розмноження. В організмів деяких видів після розмноження настає смерть (комахи-одноденки, лососеві риби — кета, горбуша тощо). В інших організмів (більшість хребетних тварин, річковий рак, деякі комахи, павукоподібні, молюски) здатність до розмноження зберігається певний час. Після її втрати смерть у таких організмів настає не відразу, а через деякий час (від кількох днів у комах до кількох років і десятків років у великих ссавців тощо). Цей час має назву період старіння, коли знижується рівень обміну речовин, в організмі відбуваються необоротні зміни.

У плацентарних ссавців, деяких сумчастих, акул одна із зародкових оболонок зростається зі стінками розширеної частини статевих проток — матки. Таким чином, через кров матері до зародка потрапляють поживні речовини та кисень і виводяться продукти обміну речовин та вуглекислий газ. Процес появи на світ такого зародка має назву справжнього живонародження. Якщо розвиток зародка відбувається за рахунок запасних поживних речовин яйця всередині материнського організму і зародок звільняється від яйцевих оболонок ще в материнському організмі, таке явище має назву яйцеживонародження (ящірка живородна, деякі змії, акваріумні рибки — гулі та мечоносці й ін.). Якщо зародок розвивається у яйці поза материнським організмом і молода особина виходить з нього безпосередньо в зовнішнє середовище, то таке явище називають яйценародженням (більшість плазунів, комах, птахи, першозвірі тощо).

Післязародковий розвиток тварин може бути прямим або непрямим. За прямого розвитку щойно народжена тварина загалом нагадує дорослу. Це відбувається тоді, коли зародковий період триває довше за рахунок живлення зародка поживними речовинами материнського організму (плацентарні ссавці, деякі хрящові риби, скорпіони) або яйця (плазуни, птахи, першозвірі). За прямого розвитку тварина народжується досить розвинена, що зменшує її вразливість до зовнішніх чинників.

Прямий розвиток характерний для деяких кишковопорожнинних (гідри), малощетинкових червів (дощового черв’яка), деяких ракоподібних (річкового рака), павуків, прісноводних і наземних черевоногих молюсків, хрящових риб, плазунів, птахів, ссавців.

Непрямий розвиток характеризується тим, що особина, яка народжується (личинка), за своєю будовою значно відрізняється від статевозрілих. Він має кілька послідовних фаз. На кожній з них тварина відрізняється певними особливостями будови та життєвих функцій. Тип непрямого розвитку, коли організм личинки зазнає значної перебудови, називають розвитком з перетворенням. Наприклад, у процесі розвитку комах виділяють фази яйця, личинки та дорослої комахи (під час розвитку з неповним перетворенням: клопи, бабки, таргани, прямокрилі, воші) або яйця, личинки, лялечки та дорослої комахи (під час розвитку з повним перетворенням: метелики, жуки, перетинчастокрилі, блохи тощо). На фазі лялечки організм комахи зазнає докорінних змін будови.

Домашнє завдання: вивчити § 45.