24.02. 8 клас. Урок на тему: «Залози внутрішньої секреції.»

Мета: Розглянути значення залоз внутрішньої секреції

Ендокринні залози (залози внутрішньої секреції) – залози, що не мають вивідних проток. Вони синтезують специфічні речовини – гормони, які виділяються безпосередньо в кров, лімфу або тканинну рідину.

Гормони – органічні речовини різної хімічної природи (пептидні, білкові, похідні амінокислот, стероїдні) володіють такими властивостями:

• специфічність;
• біологічна активність (гормони мають високу біологічну активність. Вони надають свою дію в надзвичайно низьких концентраціях, що становлять в масовому вираженні нанограми (нг) – мікрограми (мкг) на 100 мл);
• дистанційність дії (вплив на органи і тканини, розташовані далеко від місця утворення гормонів).

Вважається, що речовина може називатися справжнім гормоном, якщо вона володіє всією сукупністю цих властивостей.

Поступаючи в кров гормони розносяться по всьому організму і виконують гуморальну регуляцію функцій різних систем органів і тканин. Їх дія заснована на стимуляції або пригнічення каталітичної функції деяких ферментів, а також вплив на їх біосинтез активуючи або пригнічуючи відповідні гени.

Ендокринна система відіграє основну роль в довгостроково протікаючих процесах організму:

• обміні речовин;
• зростанні;
• розумовому, фізичному і статевому розвитку;
• пристосуванні до мінливих умов середовища;
• забезпеченні сталості найважливіших фізіологічних показників (гомеостазу);
• реакціях організму на стрес;
• функціонуванні інших систем органів.

Гіпофіз – це ендокринна залоза, розміщена на дні турецького сідла основної кістки мозкового черепа. Цей орган невеликий за розміром, маса його в середньому 0,6 г. Гіпофіз має тісні зв’язки з гіпоталамусом і становить з ним єдину гіпоталамогіпофізарну систему. У гіпофізі виділяють три частки: передню, проміжну та задню. Усі вони продукують гормони з різними функціями. 

Передня частка гіпофіза виробляє гормони, які регулюють ріст людини (гормон росту) та впливають на діяльність інших ендокринних залоз (тропні гормони). Середня частка виробляє меланотропін, який сприяє синтезу меланіну й зумовлює колір шкіри. Задня частка гіпофіза виконує функцію «депо» гормонів, які синтезуються в гіпоталамусі, — вазопресину й окситоцину. Вазопресин зменшує виведення сечі, підвищує кров’яний тиск, а окситоцин стимулює діяльність молочних залоз у період вигодовування немовлят. У разі порушення функції гіпофіза можуть розвиватися гігантизм та карликовість.

Епіфіз (шишкоподібна залоза) — це ендокринна залоза, що розвивається як виріст проміжного мозку. Маса його в дорослої людини — 100-200 мг. Через органи зору епіфіз отримує світлову інформацію про зовнішнє середовище й забезпечує діяльність «біологічного годинника». В епіфізі синтезується гормон мелатонін, який запобігає передчасному статевому розвитку, бере участь у біологічних ритмах організму та ін. Світло здійснює гальмівний вплив на активність епіфіза, а темрява — стимулювальний. Під дією сонячного світла в епіфізі виробляється серотонін, а в нічний час — мелатонін. В останні роки із синтезом мелатоніну пов’язують тривалість життя людини.

Щитоподібна залоза (тиреоїдна залоза) — ендокринна залоза, розташована на передній поверхні щитоподібного хряща гортані. Вона прикріплюється до трахеї й гортані щільною волокнистою тканиною й складається з правої й лівої часток, з’єднаних перешийком. Це непарна й найбільша з ендокринних залоз, маса якої близько 30-60 г. Щитоподібна залоза виділяє йодовмісні гормони тироксин й трийодотиронін та гормон тиреокальцитонін. Тироксин і трийодотиронін стимулюють ріст і розвиток органів і тканин, особливо кісткової та нервової тканин. Крім того, вони прискорюють обмін речовин і виділення енергії. Тиреокальцитонін регулює вміст Кальцію в крові й сприяє його збереженню в кістках. Порушення діяльності щитоподібної залози призводить до таких захворювань: кретинізму, мікседеми, базедової хвороби тощо.

Щитоподібна і прищитоподібні залози людини

Прищитоподібні залози — це ендокринні залози у вигляді маленьких тілець, занурених у тканину щитоподібної залози. Прищитоподібні та щитоподібна залоза вкриті спільною волокнистою капсулою. Загальна маса цих найдрібніших залоз — близько 0,3 г. Клітини прищитоподібних залоз синтезують паратгормон, який регулює обмін Кальцію.

Тимус (загрудинна, або вилочкова, залоза) — ендокринна залоза, розташована за грудиною. Ця непарна залоза складається із залозистих клітин, які утворюють дві частки, що нагадують вилочку. Маса й розміри залози змінюються з віком. У новонародженого її маса — близько 12 г, в підлітковому віці — близько 40 г, а після статевого дозрівання маса залози поступово зменшується, заміщується жировою клітковиною й у віці 50-90 років маса органа становить близько 14 г. Тимус відіграє основну роль у розвитку клітинного імунітету. Доведено важливу роль загрудинної залози в регуляції активності надниркових залоз у всі періоди життя людини. Основним гормоном залози є тимозин, який впливає на диференціацію Т-лімфоцитів.

Тимус людини

Надниркові залози — парні ендокринні залози, розташовані над нирками. Надниркові залози складаються з двох шарів: зовнішнього коркового і внутрішнього мозкового, які функціонують незалежно один від одного. Разом із нирками наднирники розміщені у жировій капсулі і вкриті нирковою фасцією. У дорослої людини маса наднирників досягає 10-14 г. Корковий шар виробляє гормони кортикостероїди, які регулюють водно-сольовий обмін та обмін білків, жирів і вуглеводів. Мозковий шар виділяє гормони адреналін та норадреналін, що забезпечують негайну мобілізацію ресурсів організму, активізацію функцій органів, спрямовану на виживання організму в стресових ситуаціях. Функції надниркових залоз складні й різноманітні: вони регулюють обмін речовин, тиск крові, тонус м’язів, стан імунітету.

Домашнє завдання: вивчити § 56, дати відповідь на запитання у відеоролику та переслати електронною поштою чи у вайбер.

30.04. 8 клас. Урок на тему: «Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук»

Мета: Систематизувати хімічні реакції за участю простих речовин, з’ясувати можливості взаємоперетворень сполук одного елемента, які належать до різних класів

Між простими речовинами оксидами, кислотами. основами і солями існує генетичний зв’язок, а саме — можливість взаємного переходу.
Генетичний зв’язок — це зв’язок між речовинами різних класів, заснований на взаємоперетворені речовин і показує походження одних речовин від інших.

Наприклад,
Са — СаО — Ca (OH) 2 — CaSO 4
Цей ланцюжок підтверджуємо рівняннями реакцій:
2Ca + О2 = 2CaO
СаО + Н2О = Са(ОН) 2
Са(ОН)2 + Н2SO4 = CaSO 4 + 2H2O

До цїєї ж речовини можна дійти, виходячи з неметалу, наприклад сірки:
S — SO2 — H2SО3 — CaSO3
Цей ланцюжок підтверджуємо рівняннями реакцій:
S + O2 = SO2
SO2 + H2O = H2SO3
Н2SO3 + Ca(OH)2 = CaSO3 + 2H2O

Отже, різними шляхами добута одна і та ж сіль. Можливий і зворотний перехід — від солі до інших класів неорганічних сполук і простих речовин.

Існує багато різних схем, що відображають генетичний зв’язок між основними класами неорганічних сполук. Широко відома схема «кухоль хіміка» (сусідні речовини взаємодіють між собою).

Щоб здійснити такий ланцюжок, потрібно насамперед вміти правильно записувати рівняння реакцій і знати, за яких умов вони протікають. Отже, необхідно мінімум знань: хімічні властивості речовин і способи їх отримання.
Наприклад:
перед вами стоїть завдання: виконайте ланцюжок перетворень
Cu — CuO — CuCl2 — Cu(OH)2 — CuSO4

1. Почніть з першої ланки ланцюжка: Cu. Спочатку запишіть його хімічну формулу і формулу речовини, що стоїть в ланцюжку наступною: CuO (він буде продуктом реакції).
Cu + … = CuO
Згадайте хімічні властивості металів, як можна отримати оксид металу. Очевидно, що CuO ми добудемо спалюючи мідь в кисні.
2Cu + О2 = 2CuO

2. Тепер з CuO ми повинні отримати CuCl2 .
CuO + … = CuCl2
Згадайте хімічні властивості основних оксидів, в результаті взаємодії з якими речовинами можна отримати сіль. Зрозуміло, що основні оксиди реагують з кислотами. Отже, CuO розчиняється в хлоридній кислоті HCl, утворюючи сіль CuCl2 (але буде ще один продукт реакції: H2O).
CuO + 2HCl = CuCl2 + Н2О

3. Далі з CuCl2 ми повинні отримати Cu(OH)2.
CuCl2 + … = Cu(OH)2
Cu(OH)2 можна отримати, додав до розчину купрум(II) хлориду розчин лугу:
CuCl2 + 2КОН = Cu(OH)2 + 2KCl

4. Остання речовина яку ви повинні отримати це сіль CuSO4 з Cu(OH)2 .
Cu(OH)2 + … = CuSO4
Ви вже знаєте, що основи реагують з кислотами (такі реакції називаються — реакції нейтралізації). Одже, при взаємодії з сульфатною кислотою можна отримати CuSO4 .
Cu(OH)2 + H2SO4 = CuSO4 + 2H2O

Щоб здійснити такий ланцюжок, потрібно насамперед вміти правильно записувати рівняння реакцій і знати, за яких умов вони протікають. Отже, необхідно мінімум знань: хімічні властивості речовин і способи їх отримання.
Наприклад:
перед вами стоїть завдання: виконайте ланцюжок перетворень
Cu — CuO — CuCl2 — Cu(OH)2 — CuSO4

1. Почніть з першої ланки ланцюжка: Cu. Спочатку запишіть його хімічну формулу і формулу речовини, що стоїть в ланцюжку наступною: CuO (він буде продуктом реакції).
Cu + … = CuO
Згадайте хімічні властивості металів, як можна отримати оксид металу. Очевидно, що CuO ми добудемо спалюючи мідь в кисні.
2Cu + О2 = 2CuO

2. Тепер з CuO ми повинні отримати CuCl2 .
CuO + … = CuCl2
Згадайте хімічні властивості основних оксидів, в результаті взаємодії з якими речовинами можна отримати сіль. Зрозуміло, що основні оксиди реагують з кислотами. Отже, CuO розчиняється в хлоридній кислоті HCl, утворюючи сіль CuCl2 (але буде ще один продукт реакції: H2O).
CuO + 2HCl = CuCl2 + Н2О

3. Далі з CuCl2 ми повинні отримати Cu(OH)2.
CuCl2 + … = Cu(OH)2
Cu(OH)2 можна отримати, додав до розчину купрум(II) хлориду розчин лугу:
CuCl2 + 2КОН = Cu(OH)2 + 2KCl

4. Остання речовина яку ви повинні отримати це сіль CuSO4 з Cu(OH)2 .
Cu(OH)2 + … = CuSO4
Ви вже знаєте, що основи реагують з кислотами (такі реакції називаються — реакції нейтралізації). Одже, при взаємодії з сульфатною кислотою можна отримати CuSO4 .
Cu(OH)2 + H2SO4 = CuSO4 + 2H2O

Домашнє завдання § 38, вправа 308.

28.04. 8 клас. Урок на тему: «Безумовні рефлекси людини»

Мета: Вивчити особливості безумовних рефлексів людини

Безумовні рефлекси — це природжені рефлекси, що переда­ються спадково, сформовані до моменту народження. Вони є ви­довими, відносно постійні, здійснюються за участю спинного моз­ку, стовбура і підкіркових ядер головного мозку. Ці рефлекси знаходяться під контролем кори головного мозку. Біологічна роль природжених рефлексів полягає в тому, що вони забезпечують існування в перші моменти після народження, а в подальшому житті є основою для вироблення умовних рефлексів.

Сукупність складних послідовних, спадково обумовлених актів поведінки, характерних для осіб даного виду за певних умов, називається інстинктом (від лат. instinctus — спонукання). Наприклад, побу­дова стільників бджолами.

Домашнє завдання § 49, дати відповіді та тести та переслати їх на мою електронну адресу.

1. Біологічною основою поведінки людини є…
2. Вперше запропонував слово «рефлекс»… 
3. Книгу «Рефлекси головного мозку» написав…
3. Природжені, відносно постійні реакції організму на дію зовнішнього і внутрішнього середовища — це… 
4. Ознаками безумовних рефлексів є …
5. Рефлекси, що забезпечують вдих і видих… 
6. Рефлекси слиновиділення, жування, ковтання … 
7. До якого виду належить рефлекс, коли немовля здригається, почувши новий звук? 
8. Як ви думаєте, з чим пов’язаний хапальний рефлекс у новонародженого, що характеризується значною силою? 
9. До якого виду рефлексів належать звуження зіниць очей при яскравому світлі? 
10. У перші місяці життя дитина може, не дихаючи, пропливати під водою близько метра. Поясніть, чому. (Вона 9 місяців плавала у навколоплідних водах).

27.04. 8 клас. Урок на тему: «Способи добування середніх солей»

Мета: Засвоїти найважливіші способи добування солей.

 Солі добувають:

1. При заміщенні атомів Гідрогену в молекулах кислот на атоми металів:
· 2Fe + 6HCl = 2FeCl3 + 3H2
У такі реакції вступають хлоридна, сульфатна, та деякі інші кислоти з металами, що перебувають в ряді активності зліва від водню.
2. При обміні гідроксильних груп у молекулах основ на кислотні залишки молекул кислот. Суть цієї реакції полягає в обміні атомів Гідрогену в молекулі кислоти на атоми металу молекули основи (з такою ж самою вірогідністю відбувається обмін гідроксильних груп молекул основ на кислотні залишки молекул кислот), внаслідок чого утворюються сіль і вода (реакція нейтралізації):
· HCl + NaOH = NaCl + H2O
· CH3COOH+ NaOH = CH3COONa + H2O
3. При взаємодії кислот з основними оксидами:
· 2HCl + CuO = CuCl2 + H2O
4. При взаємодії кислот з амфотерними оксидами:
· 3H2SO4 + Al2O3 = Al2(SO4)3 + 3H2O
5. При взаємодії кислот з солями:
· 3H2SO4 + Ca3(PO4)2 = 2H3PO4 + 3CaSO4 ↓
6. При взаємодії кислот з металами:
· 2HCl + Zn = ZnCl2 + H2 ↑
7. При взаємодії основ з кислотними оксидами:
· 2KOH + CO2 = K2CO3 + H2O
8. При взаємодії основ з солями:
· 2NaOH + CuCl2 = 2NaCl + Cu(OH)2 ↓
9. При взаємодії основних оксидів з кислотними:
· CaO + CO2 = CaCO3
10. При взаємодії солей:
· K2SO4 + BaCl2 = 2KCl + BaSO4 ↓
11. При взаємодії солей з металами:
· CuSO4 + Zn = ZnSO4 + Cu
12. При взаємодії металів з неметалами:
· Mg + Cl2 = MgCl2

Обираючи способи 5, 8, 10 потрібно враховувати, що реакція обміну можлива в разі утворення осаду, газу або слабкої кислоти.

Викладений матеріал узагальнює схема:

Для закріплення матеріалу перегляньте відео: способи добування солей:

Домашнє завдання § 36. вправа 289.

26. 04. 8 клас. Урок на тему: «Поняття про вищу нервову діяльність та її типи»

Мета: Розглянути особливості та значення ВНД, типи ВНД та основні властивості темпераменту

Ви́ща нерво́ва дія́льність (ВНД) — сукупність різноманітних форм спільної діяльності кори півкуль великого мозку і підкіркових структур, яка забезпечує взаємодію цілісного організму із навколишнім середовищем (поведінку людини). Нервова система складається з мільйонів нервових клітин — нейронів. По чутливих нейронах інформація про зміни, що відбулися всередині й поза тілом, надходить у спинний і головний мозок. По рухомих нейронах мозок передає команди до залоз і м’язів.
Складові частини нервової системи — це центральна нервова система, що включає головний і спинний мозок, і периферична нервова система, що зв’язує центральну нервову систему з усіма іншими частинами тіла.
У центральній нервовій системі відбувається обробка нервових імпульсів, які надходять від усього тіла. Периферична нервова система одержує інформацію про всі зміни, що відбуваються поза тілом. 

Домашнє завдання § 48, виконати дослідницький практикум та переслати вчителю.

Дослідницький практикум

ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ВНД ТА ВЛАСТИВОСТЕЙ ТЕМПЕРАМЕНТУ

Мета: формувати дослідницькі вміння в процесі визначення типу ВНД та властивостей темпераменту. Обладнання: тестові завдання (на основі особистісного опитувальника Айзенка).

 

Хід роботи

Дослідження типів ВНД й темпераменту за допомогою тестів. Дайте відповіді на запитання тесту. Якщо твердження збігається з вашою думкою, позначте його знаком «+», якщо ні, то «–».

1Чи здійснюєте ви свою діяльність (навчання) без попереднього планування?

2. Чи буває так, що ви почуваєте себе то щасливим, то нещасним без явних на те причин?

3. Чи почуваєте ви себе щасливим, коли займаєтесь справою, що потребує миттєвих дій?

4. Чи бувають у вас різкі зміни настрою без видимих на те причин?

5. Під час нових знайомств ви першим виявляєте ініціативу?

6. Чи часто ви буваєте в поганому настрої?

7. Чи схильні ви діяти швидко та рішуче?

8. Чи буває так, що ви намагаєтесь на чомусь зосередитись, але вам це не вдається?

9. Ви є пристрасною людиною?

10. Чи буває так, що під час розмови з іншими людьми ви присутні лише фізично, а подумки – відсутні?

11. Чи відчуваєте ви дискомфорт без спілкування?

12. Чи буває так, що часом ви сповнені енергією, а часом, навпаки, зовсім пасивні

1. Обробка результатів – Кількість «плюсів» на всі запитання з непарними номерами відкладіть на горизонтальній осі вправо від нуля. – Кількість «мінусів» на всі запитання з непарними номерами відкладіть на горизонтальній осі вліво від нуля. – Кількість «плюсів» на всі запитання з парними номерами відкладіть на вертикальній осі вгору від нуля. – Кількість «мінусів» на всі запитання з парними номерами відкладіть на вертикальній осі вниз від нуля. – Поєднайте крайні відкладені точки на осях. Площа отриманого чотирикутника відображає темперамент, а розподіл чотирикутника по секторах показує переважання типу темпераменту.
2.  Визначення властивостей темпераменту. За допомогою таблиці на стор. 214 оцініть властивості власного темпераменту. 

23.04. 8 клас. Урок на тему: «Самозахист і допустима самооборона»

Мета: Дізнатися, що таке самозахист. Ознайомитися з поняттяммеж допустимої самооборони

Допустима самооборона — дії, вчинені з метою захисту свого життя чи майна або життя (майна) іншої людини, якщо вони не перевищують меж допустимої самооборони.

Перевищенням меж допустимої самооборони визнається умисне заподіяння нападнику тяжкої шкоди, що явно не відповідає небезпеці посягання. Не є перевищенням меж допустимої самооборони застосування зброї проти озброєних нападників, а також будь-які дії щодо захисту від вторгнення у житло чи інше приміщення незалежно від шкоди, яку заподіяно нападнику.

Торгівля людьми — один із найприбутковіших видів незаконного «бізнесу» після торгівлі зброєю та наркотиками. Щороку у світі його жертвами стають від 700 тисяч до 2 мільйонів осіб. Найчастіше — це дівчата і молоді жінки з бідних країн Африки, Азії, Латинської Америки, Східної Європи, які через тяжке матеріальне становище шукають роботу за кордоном.

Часто жінки відгукуються на оголошення працювати офіціанткою, танцівницею, хатньою робітницею, іноді їх просто викрадають. Якщо їм пощастило дивом повернутися додому, вони розповідають страшні історії про те, що з ними сталося.

Небезпека торгівлі людьми загрожує не лише жінкам, а й чоловікам та дітям. Їх викрадають для сексуальної експлуатації, для примусової праці, незаконного усиновлення і навіть видалення органів для трансплантації.

Державні і міжнародні організації уже багато років ведуть боротьбу з кримінальною торгівлею людьми. Але законодавство у цій сфері права недосконале, а торгівля людьми — добре організований злочинний «бізнес» із величезними фінансовими можливостями. Тому важливо бути пильним і самому захищати себе.

Багато з тих, хто шукає кращої долі за кордоном, виїжджають туди нелегально, залишаючи своїх дітей під опікою родичів чи в інтернатах. Діти, які зростають у неблагополучному середовищі, мають чимало проблем. Брак батьківського піклування, бездоглядність, погане харчування, негативний приклад вживання психоактивних речовин, психічне і фізичне насильство можуть поєднуватись із залученням дітей до небезпечних видів бізнесу і тяжкої праці. Скажімо, дитину можуть змусити обробляти величезний город, колисати вночі немовлят, навіть просити милостиню, красти чи розповсюджувати наркотики.

Пам’ятка для тих, хто виїжджає за кордон

1. Нікому не віддавайте свій паспорт. Документи, які підтверджують вашу особу, повинні бути у вас, ніхто не має права їх забрати.

2. Якщо ви вирішили підписати контракт на роботу чи навчання, переконайтесь, що все у ньому вам зрозуміло і він містить таку інформацію:

• а) країна призначення;
• б) ім’я роботодавця;
• в) вид роботи та умови праці;
• г) умови оплати, проживання;
• ґ) термін дії контракту.

3. Ніколи не довіряйте пропозиціям допомогти у працевлаштуванні за кордоном, навіть якщо їх роблять ваші знайомі, друзі, родичі чи колеги. Обов’язково проконсультуйтеся з юристом щодо контракту, який вам пропонують.

4. Залиште своїм рідним, близьким, друзям усю інформацію про себе і свого роботодавця, інформацію про Посольство України в країні, до якої виїжджаєте.

5. Термін перебування на території іноземної держави зазначено у візі. Триваліше перебування тут може позбавити вас можливості виїхати за кордон у майбутньому.

6. Пам’ятайте, що знання мови країни перебування допоможе вам у складних ситуаціях.

7. На жаль, поліція у деяких країнах може бути частиною проблеми, а не її розв’язанням. Відомі випадки, коли жінок, які звернулися до поліції, продавали знову. Якщо ви потрапили у складну ситуацію, постарайтеся зв’язатися з Посольством України.

Домашнє завдання: вивчити § 26.

23.04. 8 клас. Урок на тему: «Способи добування кислот»

Мета: Навчитися обирати способи добування кислоти залежно від її складу та властивостей, визначати умови, за яких можна здійснити реакцію обміну з утворенням кислоти

Спосіб добування кислоти залежить від того, чи є кислота оксигеновмісною чи безоксигеновою. Оксигеновмісні кислоти (крім силікатної кислоти) можуть бути добуті при взаємодії кислотних оксидів із водою. Безоксигенові кислоти можуть бути добуті при безпосередній взаємодії неметалів із воднем. Як оксигеновмісні, так і безоксигенові кислоти можна добути реакцією обміну між солями та іншими кислотами. Розглянемо приклади рівнянь хімічних реакцій, які підтверджують зазначені способи добування кислот.
1. Взаємодія неметалів з воднем: H2 + Cl2 = 2HCl
2. Взаємодія кислотних оксидів з водою: SO3 + H2O = H2SO4
3. Взаємодія солей з кислотами: Na2SiO3 + 3HCl = H2SiO3 ¯ + 2NaCl

Кислоти використовують у промисловості та в наукових дослідженнях. Найширше застосовуються такі кислоти, як хлоридна, сульфатна, нітратна. Хлоридна кислота HCl використовується у виробництві неорганічних хлоридів, ліків, барвників, багатьох органічних речовин, що містять хлор. Сульфатна кислота H2SO4 використовується у виробництві мінеральних добрив, барвників, вибухових речовин, пластмас, у металургії при добуванні металів. Нітратна кислота HNO3 використовується у виробництві мінеральних добрив, пластмас та штучних волокон, лікарських речовин, для обробки металічних поверхонь.

Домашнє завдання § 35, вправа 281.

 

21.04. 8 клас. Урок на тему: «Сенсорні системи дотику, температури, болю»

Мета: Вивчити особливості сенсорної системи дотику, температури, болю

Розрізняють чотири основних види шкірної чутливості: відчуття дотику та тиску, болю, тепла, холоду. Їх забезпечують відповідні рецептори.
Рецептори сенсорної системи дотику та тиску розташовані на поверхні шкіри або пов’язані з волосяними сумками. Вони реагують на розтягнення шкіри чи зміну положення волосків.

Різноманітні рецептори шкіри: 1, 2 — рецептори дотику;                       3 — тиску; 4 — болю; 5 — теплові рецептори; 6 — холодові рецептори

Найбільше рецепторів дотику розміщено на долонях і кінчиках пальців. Саме тому сліпі люди, у яких підвищена дотикова чутливість, аналізують предмети, обмацуючи їх руками.
Збудження, яке виникає в рецепторах дотику, нервами надходить до тім’яних часток кори великих півкуль у зону шкірно-м’язового чуття. Тут формуються відчуття предметів, до яких доторкається людина.

Завдання: Проаналізуйте шлях передачі нервового імпульсу та формування інформації

Схема будови дотикової сенсорної системи.

Зміни температури, як в довкіллі, так і всередині тіла, сприймають рецептори, що входять до складу температурної сенсорної системи. Одні з них збуджуються під впливом холоду, інші — тепла. Крім шкіри, ці рецептори розміщені також на слизових оболонках.
ЦІКАВО ЗНАТИ! Рецептори, які сприймають холод і тепло, здатні адаптуватись, тобто пристосовуватися до змін температури навколишнього середовища. Так, якщо опустити руку в холодну воду (+10 °С), то відчуття холоду через певний час зникає. Якщо руку перенести у воду, температура якої вище на 1-2 °С, то спочатку виникає відчуття тепла, яке також згодом минає. Саме на цій властивості базується здатність організму до загартовування.

Больова чутливість. Захисну функцію виконують в організмі ноцирецептори — рецептори болю, що містяться і в шкірі, і в усіх внутрішніх органах. Вони інформують організм про дію шкідливих стимулів різної природи (механічних, хімічних, температурних), примушуючи якнайскоріше звернути увагу на небезпеку, що йому загрожує. У разі дії подразника на ноцирецептор зазвичай виникає гострий біль. Проте одночасно збуджуються і суміжні рецептори болю, на які подразник безпосередньо не впливає. Як наслідок, ми відчуваємо тривалий тупий біль (згадайте про зубний біль, який поширюється від ушкодженого зуба на всю щелепу). Больові рецептори не адаптуються до дії подразників.

Виконайте дослідницький практикум.
Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри
Обладнання: три посудини з водою, температура якої +10 °С, +25 °С, +40 °С.
1. Налийте у три посудини воду температурою +10 °С, +25 °С, +40 °С.
2. Опустіть праву руку в першу посудину, температура води в якій +10 °С, а ліву — в третю посудину, де температура води +40 °С.
3. Потім обидві руки опустіть у середню посудину, температура води в якій +25 °С. Що відчуваєте? Чому?

Домашнє завдання § 47, виконати практикум.

20.04. 8 клас. Урок на тему: «Способи добування основ»

Мета: З’ясувати можливості добування лугів і нерозчинних солей різними способами

Способи добування лугів. Відомо багато речовин, з яких добувають луги. Це лужні та лужноземельні метали, їх оксиди. Розглянемо, як відбуваються ці реакції.
1. Взаємодія лужних металів із водою.
Д о с л ід 1 . Якщо зрізати шматок натрію, промокнути промокальним папером і покласти в посудину з водою, то він починає інтенсивно «бігати» по поверхні води й поступово розчиняється в ній (рис. 82 а). Швидке переміщення шматочка натрію відбувається за рахунок виділення водню. За додавання до утвореного розчину кількох крапель фенолфталеїну спостерігається зміна забарвлення. Розчин стає малиновим, що й доводить наявність у ньому лугу.
Рівняння реакції: 2Na + 2Н,20 = 2NaOH + H2T.
Усі лужні метали з водою утворюють розчинні у воді основи.
Напишіть самостійно рівняння реакції взаємодії літію з водою.
2. Взаємодія лужноземельних металів із водою.
Лужноземельні метали реагують із водою подібно до лужних (рис. 82 б). Реакції відбуваються менш активно, але їх продуктами є також розчинна у воді основа (луг) і водень:

3. Взаємодія оксидів лужних елементів з водою.
Вивчаючи хімічні властивості основних оксидів, ви вже ознайомлювалися з тим, як ці речовини взаємодіють із водою. Саме ці реакції й лежать в основі добування лугів: K O + H O = 2КОН.
Напишіть самостійно рівняння реакції взаємодії натрій оксиду з водою.
4. Взаємодія оксидів лужноземельних елементів з водою.
Як вам відомо, до лужноземельних металів відносять кальцій, барій, стронцій. їх оксиди легко реагують із водою з утворенням відповідних гідроксидів, наприклад

5. Взаємодія розчинів солей із лугами (див. дослід 2, с. 193).
Способи добування нерозчинних основ. Під час вивчення хімічних властивостей лугів ви ознайомилися з реакціями добування нерозчинних у воді основ. Вони утворюються внаслідок реакцій обміну солей з лугами у водних розчинах. Наприклад:

Способи добування амфотерних гідроксидів. Подібно до добування нерозчинних основ, амфотерні гідроксиди добувають шляхом взаємодії розчинної солі відповідного металічного елемента з розчинами лугів (due. с. 182, рис. 81 a, б). Наприклад:

Домашнє завдання § 34. Напишіть рівняння реакцій добування: а) літій гідроксиду з літію та літій оксиду; б) барій гідроксиду з барію та барій оксиду;
в) ферум(ІІ) гідроксиду з ферум(ІІ) сульфату й лугу; г) хром(ІІІ) гідроксиду {за аналогією добування алюміній гідроксиду) з хром(ІІІ) нітрату й лугу

19.04. 8 клас. Урок на тему: «Сенсорні системи смаку та нюху»

Мета: Розглянути значення смакової та нюхової сенсорних систем

Рецептори нюхової системи розташовані в області верхніх носових ходів. Нюховий епітелій знаходиться збоку від головного шляху. Загальна кількість нюхових рецепторів у людини — близько 10 млн. На поверхні кожної нюхової клітини є (стовщення — нюхова булава, з якої виступає по 6-12 надзвичайно тонких (0,3 мкм) війок завдовжки до 10 мкм. Нюховін занурені в рідке середовище, що виробляється нюховими меновими) залозами. Наявність війок у десятки разів збільшує площу контакту рецептора з молекулами пахучих речовин. Буі є важливим цитохімічним центром нюхової клітини. Нюхо-oецепторна клітина — біполярна клітина, на апікальному по-і якої розташовані війки, а від її базальної частини відходить ієлінізований аксон. Аксони рецепторів утворюють нюховий нерв, що пронизує основу черепа і вступає в нюхову цибулинкові клітини постійно оновлююься. Тривалість життя нюхо-клітини — близько 2 місяців. Молекули пахучих речовин потрапляють у слиз, що виробляється нюховими залозами, з постійною течією повітря або з ротової порожнини під час їжі. Принюхування прискорює приплив пахучих речовин до слизу.

 

Нюхові клітини здатні реагувати на мільйони різних просторових конфігурацій молекул пахучих речовин. Тим часом кожна рецепторна клітина здатна відповісти фізіологічним збудженням на характерний для неї, хоч і широкий, спектр пахучих речовин. Істотно, що ці спектри в різних клітин подібні. Унаслідок цього більш ніж 50 % пахучих речовин виявляються спільними для будь-яких двох нюхових клітин.

Будова нюхового аналізатора

Смакова система. У процесі еволюції смак формувався як механізм вибору чи відторгнення їжі. У природних умовах смакові відчуття комбінуються з нюховими, тактильними й термічними, також створюваними їжею. Важливою обставиною є те, що перевага у виборі їжі почасти заснована на вроджених механізмах, але значною мірою залежить від зв’язків, вироблених в онтогенезі умовно-рефлекторним шляхом. Смак так само, як і нюх, заснований на хеморецепції. Смакові рецептори несуть інформацію про характер і концентрацію речовин, які надходять до рота, їхнє збудження запускає складний ланцюг реакцій різних відділів мозку, що призводять до різної роботи органів травлення чи до видалення шкідливих для організму речовин, що потрапили до рота з їжею. Смакові бруньки — рецептори смаку — розташовані на язику, задній стінці глотки, м’якому піднебінні, мигдалинах і надгортаннику. Більше за все їх на кінчику, краях і задній частині язика. Кожна з приблизно 10 000 смакових бруньок людини складається з декількох (2-6) рецепторних клітин і, крім того, з опорних клітин. Смакова брунька має колбовидну форму, у людини її довжина й ширина близько 70 мкм. Смакова брунька не досягає поверхні слизової оболонки язика й з’єднана з порожниною рота через смакову пору. Смакові клітини мають най-коротше життя серед епітеліальних клітин організму: у середньому через кожні 250 годин стара клітина змінюється молодою, що рухається до центру смакової бруньки від її периферії. Кожна з рецепторних смакових клітин завдовжки 10-20 мкм і завширшки 3-4 мкм має на кінці, оберненому в просвіт пори, ЗО- 40 надтонких мікроворсинок товщиною 0,1-0,2 мкм і довжиною 1-2 мкм. Вважають, що вони відіграють важливу роль у збудженні рецепторної клітини, сприймаючи ті чи інші хімічні речовини, адсорбовані в каналі бруньки. Припускають, що в області мікроворсинок розташовані активні центри — стереоспецифічні ділянки рецептора, які вибірково сприймають різні адсорбовані речовини. Етапи первинного перетворення хімічної енергії смакових речовин на енергію нервового збудження смакових рецепторів ще не відомі.

 

Абсолютні пороги смакової чутливості багато в чому залежать від стану організму (вони змінюються у разі голодування, вагітності тощо). При вимірюванні абсолютної смакової чутливості можливі дві її оцінки: виникнення непевного смакового відчуття (яке відрізняється від смаку дистильованої води) й усвідомлене сприйняття або впізнання певного смаку. Поріг сприйняття, як і в інших сенсорних системах, вищий від порога відчуття. У випадку тривалої дії смакової речовини спостерігається адаптація до нього (знижується інтенсивність смакового відчуття). Тривалість адаптації пропорційна концентрації розчину. Адаптація до солодкого й солоного розвивається швидше, ніж до гіркого І кислого. При змішанні кількох смакових речовин може виникнути нове смакове відчуття, що відрізняється від смаку компонентів, які складають суміш.

Домашнє завдання: вивчити § 45.