Мета: Закріпити вміння писати рівняння реакцій
Домашнє завдання: повторити § 19, вправи 141, 144.
Рубрика: Хімія
24.02. 7 клас. Урок на тему: «Розв’язування задач і вправ»
Мета: Закріпити вміння розв’язувати задачі на визначення масової частки елента в сполуці
Знайти молекулярну масу та визначити масову частку елемента у формулах таких сполук: FeCl 2
MgF 2, CuO, ZnO, KCl, LiBr, HgO, NaI, AgCl, BaCl2.
Домашнє завдання: переслати розв’язки задач на електронну адресу v_gayeva@hotmail.com
29.04. 7 клас. Урок на тему: «Взаємодія води з оксидами. Поняття про гідрати оксидів: кислоти та основи»
Мета: дізнатися про деякі хімічні властивості води, з’ясувати, що таке гідрооксиди, навчитися складати формули основ і кислот
Вода є хімічно стійкою речовиною. ЇЇ молекули починають розкладатися лише за дуже високої температури ( за 2 500 їх розкладається майже 11% від загального числа, а за 1000 — лише 0,03%). Продуктами розкладу є водень і кисень:
2Н2О → 2Н2 + О2
Однією з найважливіших є реакція води з оксидами.
Відомо, що вуглекислий газ здатний розчинятися у воді. У такому стані він міститься в мінеральній воді. різних газованих напоях. Водночас з розчиненням відбувається хімічна реакція газу з водою з утворенням вугільної кислоти. яка надає розчину слабо кислого смаку. Відповідно хімічне рівняння має такий вигляд:
СО2 + Н2О = Н2СО3
Так само вода реагує і з іншими оксидами неметалічних елементів. Продуктами цих речовин є різні кислоти. Такий самий процес взаємодії вуглекислого газу і деяких інших газів з водою в атмосфері призводить до так званих « кислотних дощів».
SO2 + H2O = H2SO3
P2O5 + H2O = H3PO4
Майже всі реакції води з оксидами – це реакції сполучення. Не є винятком і реакція оксиду металічного елемента Кальцію CaO. Вона широко використовується на практиці ( гасіння вапна). До негашеного вапна (це – CaO, що має домішки) додають воду. Утворюється гашене вапно – кальцій гідроксид :
СаО + Н2О = Са(ОН)2
Вода реагує з оксидами деяких металічних елементів:
а) оксиди лужних металів :
Літію, Натрію, Калію, Рубідію, Цезію (І група головна підгрупа).
Na2O + Н2О = 2NaOH
б) оксиди лужноземельних металів:
Кальцію, Стронцію,Барію (2 група головна підгрупа).
ВаО + Н2О = Ва(ОН)2
в) з оксидами інших металів вода не реагує:
CuO + Н2О = FeO + Н2О (реакція не відбувається)≠
У результаті двох останніх реакцій, в яких реагентами є оксиди металічних елементів, утворюється речовини, що називаються основами.
Загальна назва сполук оксидів з водою – гідрати оксидів
Вчитель дає визначення основ.
Гідрооксиди — це складні речовини, утворені атомами металічних елементів і гідроксильними групами –ОН.
Гідроксильна група одновалентна. Me(OH)n — загальна формула основ.
Назва основи складається з назви металічного елемента та слова «гідроксид».
Домашнє завдання §28,
Встановіть відповідність між запропонованими оксидами та основами:
Оксиди Основи
Na2O Cu(OH)2
MgO NaOH
Al2O3 Mg(OH)2
CuO Al(OH)3
26.04. 7 клас. Урок на тему: «Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини»
Мета: З’ясувати, що таке масова частка розчиненої речовини у розчині; обчислювати масову частку розчиненої речовини
Розчином називають гомогенну систему змінного складу, що складається із двох або більше речовин. Речовини, які утворюють розчин, називають компонентами розчину. Розчини бувають газоподібними, рідкими і твердими.
Будь-який розчин складається із розчиненої речовини і розчинника, хоча ці поняття деякою мірою є умовними. Зазвичай розчинником вважають той компонент, який в розчині знаходиться в тому ж вигляді, що і до розчинення. У розчинах, компоненти якого знаходяться в однакових агрегатних станах розчинником вважається той компонент розчину, якого більше. Наприклад, у водному розчині глюкози (тверда речовина) розчинником є вода, а суміш спирту (рідина) і води (рідина) можна назвати в залежності від кількості компоненту розчином спирту у воді або води в спирті.
Властивості розчину визначаються якісним і кількісним складом розчину. На практиці кількісний склад розчинів виражають за допомогою наступних величин: а) безрозмірних – масова, об’ємна і молярна частки; б) розмірних – масова концентрація речовини, молярна концентрація речовини, молярна концентрація еківалента речовини та моляльність.
Масова частка 
– це відношення маси розчиненої речовини до маси розчину:
(3.1)
де m1 – маса розчинника, г; m2 – маса розчиненої речовини, г;
Домашнє завдання § 27, вправа 194.
19.04. 7 клас. Урок на тему: «Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини»
Мета: З’ясувати, що таке масова частка розчиненої речовини у розчині, обчислювати масову частку розчиненої речовини та маси компонентів розчину
Масова частка розчиненої речовини Wр.р. (вимовляють «дубль-ве») — це відношення маси розчиненої речовини m1, до загальної маси розчину m2, яка складається з маси розчиненої речовини і маси розчинника. Масову частку обчислюють у частках від одиниці та у відсотках.
Wp.p. = 
(1)
де m1 — маса розчиненої речовини, а m2 — маса розчину.
При обчисленні масової частки у відсотках частку відділення (формула 1) помножують на 100 %:
Wp.p. = 
х 100% (2)
Масова частка показує, яку частку від загальної маси розчину, прийнятої за 100 %, становить маса розчиненої речовини. Наприклад, якщо вказано, що масова частка кухонної солі в розчині дорівнює 0,2 або 20 %, то це означає, що розчин на 20 % складається з розчиненої речовини і на 80 % — з розчинника. Тобто, кожні 100 г розчину містять 20 г солі й 80 г води.
Скориставшись формулою 1. Запишемо формули, за якими вистачають масу розчиненої речовини (формула 3) і масу розчину (формула 4):
mр.р. = mрозчину ∙ Wр.р.
mрозчину = 
(3)
Формули, що розглянуто, дозволяють обчислювати масову частку розчиненої речовини, її масу та масу розчину і розчинника.
Домашнє завдання: вивчити § 27, вправа 195.
15.04. 7 клас. Урок на тему: «Розчин і його компоненти»
Мета: Визначити компоненти розчину — розчинник і рочинені речовини, оцінити роль води, як розчинника
Розчин — однорідна суміш, утворена кількома речовинами. Речовини, з яких утворений розчин, є його компонентами, серед яких розрізняють розчинник і розчинену речовину.
Серед узятих для виготовлення розчину речовин розчинником виступає компонент, що має однаковий агрегатний стан з розчином. Решта складових розчину — де розчинені речовини. Якщо розчинник і розчинена речовина мають однаковий агрегатний стан, то розчинником, як правило, називають компонент, маса якого більша.
Розчинником прийнято називати компонент розчину, вміст якого більший, і який має з розчином однаковий агрегатний стан.
Речовина, що розчиняється, дістала назву розчинена речовина. Речовина, і якій розчиняють — розчинник, а утворена суміш — розчин (мал. 100). Підсолоджена цукром вода є прикладом розчину, в якому цукор — розчинена речовина, вода — розчинник.
Розчинником може бути не лише вода. Наприклад, спирт використовують в якості розчинника при виготовленні різних медичних препаратів (настоянка йоду, календули тощо). На властивостях ацетону розчиняти різні органічні речовини ґрунтується його використання в засобах для очищення поверхонь від лаків, фарб та інших покриттів.
Вода як розчинник. При змішуванні води з іншими речовинами часто утворюються розчини. Такі тверді речовини як кухонна сіль, цукор, лимонна кислота розчиняються у воді, а крейда, скло, золото в ній нерозчинні. Рідини і гази також мають різну розчинність у воді. Олія, бензин у воді не розчиняються, а етиловий спирт, гліцерин змішуються з водою в будь-яких співвідношеннях, утворюючи розчини, тобто необмежено розчиняються в ній.
Воду як розчинник використовують у різних галузях промисловості, техніці, сільському господарстві, будівництві, медицині, наукових дослідженнях. Без водних розчинів ми не можемо обійтися в повсякденному житті.
Вода викопує роль розчинника і в природі. Гази, з яких складається атмосфера, мають незначну розчинність у воді; найкраще з них розчиняється вуглекислий газ. У морській і океанській воді серед розчинених речовин переважає сіль — натрій хлорид NaCl, а в прісній — інші сполуки. Рідини в живих організмах є водними розчинами, які містять багато речовин (в основному, органічних) — тих, що надійшли до організму разом із їжею, і тих, які утворилися в ньому внаслідок хімічних реакцій. Завдяки водним розчинам відбувається колообіг елементів у природі.
Домашнє завдання: вивчити § 26, вправа 189.
12.04. 7 клас. Урок на тему: «Вода. Фізичні властивості води»
Мета: Дізнатися про поширеність води в природі, пригадати фізичні властивості води
Вода належить до найпоширеніших речовин на Земній кулі. Водою вкрито близько 2/3 поверхні земної кулі (океани, моря, озера, річки). Значна її кількість у вигляді льоду і снігу вкриває високі гори й величезні простори Арктики та Антарктиди. Багато води в атмосфері — пара, туман і хмари. Значні кількості води містяться і в земній корі у вигляді підземних вод. У природі вода перебуває не тільки у вільному стані, а і в хімічно зв’язаному.
Вода входить до складу багатьох гірських порід і всіх рослинних і тваринних організмів. На воду припадає близько 60 % маси тварин і до 80 % маси риб. У деяких рослинах вміст води іноді перевищує 90 % їхньої маси.
Більшість запасів води на Землі знаходяться в морях і океанах, прісна вода становить 2,5-3 % від загального об’єму гідросфери.
Вчені припускають, що перші поклади води в мантії Землі з’явилися приблизно 2,7 млрд років тому. Вважається, що воду занесли астероїди на ранній стадії утворення планети близько 4 млрд років тому.[4]
Фізичні властивості
Чиста вода — безбарвна прозора рідина, без запаху і смаку. На Землі вода існує в трьох агрегатних станах — твердому, рідкому та газоподібному. За нормального атмосферного тиску при 0°С вона замерзає і перетворюється у лід, а при 100°С — кипить, перетворюючись у пару. У газоподібному стані вода існує і за нижчої температури, навіть нижче 0°С. Тому лід і сніг теж поступово випаровуються.
У рідкому стані вода практично не стискається, при замерзанні розширюється на 1/11 від свого об’єму.
Найбільшу густину вода має при +4°С. На відміну від інших рідин, вода при охолодженні від + 4 до 0°С розширюється. Тому лід легший від води (на 8 %) і не тоне у ній. Завдяки цьому, а також малій теплопровідності шар льоду захищає глибокі водойми від промерзання до дна, і цим забезпечується у них життя.
Вода характеризується великою питомою тепломісткістю. Завдяки цьому температура океанів і морів змінюється досить повільно, і цим регулюється температура на поверхні земної кори. Цим пояснюється також те, що клімат на островах рівномірніший, ніж на материках.
Вода — це розчинник.
Домашнє завдання: вивчити § 25.
08.04. 7 клас. Урок на тему: «Маркування небезпечних речовин»
Мета: З’ясувати зміст попереджувальних знаків на упаковках з речовинами, закріпити знання з теми «Горіння» та принципи пожежогасіння
Людина у своєму житті постійно стикається з багатьма речовинами. Серед них трапляються такі, які становлять певну небезпеку для людини. Одні речовини можуть спричинити пожежу, інші — завдати шкоди здоров’ю. Про це слід пам’ятати, не лише проводячи досліди в шкільному хімічному кабінеті, а й використовуючи різні речовини та розчини в повсякденному житті — під час ремонту квартири, прання, чищення одягу, боротьби зі шкідниками та хворобами рослин на присадибній ділянці тощо.
Серйозну небезпеку становлять горючі речовини — природний газ, органічні розчинники, нафтопродукти, більшість полімерів. Легко займаються папір, деревна тирса, борошно.
Серед речовин трапляються такі, що мають високу хімічну активність. Вони руйнують деревину, роз’їдають тканини, полімерні матеріали, спричиняють корозію металів. До них, зокрема, належать луги, деякі кислоти). Такі речовини часто називають їдкими.
Чимало речовин є токсичними. Вони подразнюють шкіру, слизові оболонки, спричиняють хімічні опіки. Потрапляння багатьох речовин в організм разом із повітрям, питною водою, харчовими продуктами може призвести до отруєння.
Не забуваймо й про те, що деякі речовини штучного походження негативно впливають на навколишнє середовище, забруднюють повітря, вода, ґрунт, пригнічують ріст рослин, завдають шкоди живим істотам. Через це не можна висипати на землю залишки невикористаних речовин, виливати у водойми різні рідини та розчини, залишати просто неба відходи полімерних матеріалів і будівельне сміття.
Домашнє завдання: вивчити § 23, намалювати та переслати вчителю фото наступних знаків:
05.04. 7 клас. Урок на тему: «Колообіг Оксигену в природі. Біологічна роль і застосування кисню»
Мета: Зрозуміти суть колобігу Оксигену в природі, систематизувати відомості про біологічну роль кисню та його застосування
Колообіг хімічного елемента Оксигену в природі полягає у переміщенні його атомів між тілами живої і неживої природи. Завдяки колообігу Оксигену у живій природі підтримується вміст кисню в повітрі.
Колообіг Оксигену можна уявити як біг по колу кількох спортсменів, тобто як естафету. Розпочинав її кисень, що входить до складу повітря. Він потрапляє у тіла живих істот і бере участь у диханні. У живих клітинах естафету підхоплюють органічні речовини. Вони разом з киснем стають учасниками повільного окиснення. Цей процес завершується вивільненням енергії, утворенням вуглекислого газу та води. Вуглекислий газ і вода — продовжувачі бігу Оксигену по колу. Вони надходять у повітря, і рослини та зелені водорості утворюють з них на сонячному світлі органічну речовину — глюкозу. Одночасно з цим у повітря виділяється кисень. Естафета добігає кінця, коло замикається. Причому нові порції кисню та органічних речовин готові до повторення колообігу. Цей складний процес відбувається в природі постійно. До нього долучаються машини, заводи тощо. Вони поглинають кисень у великих кількостях, а в довкілля надходить Оксиген у вигляді вуглекислого газу, води.
До колообігу Оксигену причетні не лише живі істоти, але й відмерлі рештки рослинних і тваринних організмів. У великій кількості кисень витрачається на їх гниття. Внаслідок цього ґрунт збагачується гумусом, яким живляться рослини, а отже, Оксиген обов’язково потрапляє до складу органічних речовин їжі рослиноїдних тварин і людини.
Розглядаючи колообіг Оксигену, не можна обійти увагою озон — просту речовину з трьохатомною молекулою. Озон утворюється з кисню під впливом сонячних променів. У нижніх шарах атмосфери його дуже мало — приблизно 1 мг/м3. З віддаленням від поверхні Землі вміст озону зростає. На висоті 20-25 км він утворює озоновий шар — надійний захисток нашої планети від шкідливого випромінювання Сонця та від рижого її охолодження. Без озонового шару середня температура на Землі була б на 30 °С нижча.
Озон забезпечує збереження життя на Землі. Він перешкоджає потраплянню на поверхню Землі згубних для живих істот компонентів сонячного випромінювання, захищає Землю від переохолодження.
ЗАСТОСУВАННЯ КИСНЮ. Застосування кисню обумовлено його здатністю підтримувати дихання й горіння. Зокрема енергія, що виділяється в результаті горіння палива (дров, вугілля, природного газу), використовується у вигляді теплоти для обігрівання приміщень, отримання високих температур у виробництві різних речовин і матеріалів. Кисень необхідний для добування металів, їх обробки та зварювання. За допомогою суміші кисню й органічної речовини ацетилену С2Н2 зварюють та ріжуть метали. Завдяки тому, що у зварювальних апаратах ацетилен згоряє в чистому кисні, а не повітрі, температура полум’я сягає 3000 °C. Це майже удвічі перевищує температуру плавлення заліза. Явище супроводжується сліпучим полум’ям, яке шкідливе для зору. Тому зварювальник працює у спеціальній масці, яка захищає очі та обличчя від сліпучого полум’я і бризок розплавленого металу.
Кисень застосовують у промисловості для добування чавуну й сталі, рідкого палива, змащувальних матеріалів, кислот, добрив.
Рідкий кисень як окиснювач палива використовують в космонавтиці, авіації, на підводних човнах. Також ним просочують пористі легкозаймисті матеріали (наприклад, дерев’яні ошурки або сухий мох) і використовують в якості вибухівки при прокладанні тунелів, добуванні руд.
Кисень життєво необхідний для дихання. Коли людина потрапляє в умови недостатньої кількості кисню (наприклад альпіністи, аквалангісти, космонавти), вона використовує кисневі маски й балони. З лікувальною метою використовують кисневі подушки, апарати штучного дихання, кисневі коктейлі й ванни.
Завдяки високій хімічній активності кисень широко використовується в промисловості, медицині. За його участю добувають метали, виробляють добрива, створюють умови для нормального дихання людей у ситуаціях недостатньої кількості повітря (наприклад під чвс лікування ускладнень covid -19).
Домашнє завдання: вивчити § 24.
1. 04. 7 клас. Практична робота: «Добування кисню з гідроген пероксиду, збирання, доведення його наявності»
Мета: ознайомити з лабораторним способом добування кисню, виробляти навички розпізнавання кисню, збирання його; розвивати логічне мислення, пізнавальний інтерес, продовжити формувати навички роботи з лабораторним обладнанням і хімічними реактивами, дотримуватись правил техніки безпеки; виховувати бережливе ставлення до обладнання, реактивів та власного здоров’я.
Повторення правил техніки безпеки
Пергідроль (30%-й розчин гідроген пероксиду) — їдка речовина! У разі потрапляння на шкіру може призвести до слабких опіків. Знебарвлює одяг. У разі потрапляння пергідролю на шкіру або одяг його необхідно змити проточною водою. Якщо цього не зробити вчасно, можливе утворення опіку, при цьому відбувається пощипування шкіри та забарвлення її в білий колір. Не лякайтеся: неприємні відчуття швидко минуть, а біла пляма зникне через 2-3 години. Побіління одягу в разі дії пергідролю усунути неможливо — барвник руйнується назавжди.
Домашнє завдання: вивчити §20, ст 124.
Дайте відповідь на запитання:
1. Як називають метод збирання газів, що ви використали в даній роботі?
2. У який спосіб можна довести, що пробірка повністю заповнена киснем?
3. Чому для добування кисню розкладом гідроген пероксиду краще використовувати колбу, а не пробірку? Яку роль виконує манган(ІV) оксид у цьому методі?
4. Чи можна добути кисень розкладом гідроген пероксиду без манган(ІV) оксиду?
Досліджуємо вдома разом з батьками! Спостереження записати до зошитів.
Блог Гаєвої Вікторії Анатоліївни 