Рубрика: Біологія
6 клас. Урок на тему: «Дріжджі»
Мета: Вивчити будову та спосіб розмноження дріжджів та їх роль в природі та житті людини
Дріжджових грибів відомо близько 500 видів. Дріжджові гриби зустрічаються у природі на поверхні рослин, у нектарі квіток, на плодах, у місцях витоку соку дерев, у ґрунті. Вони не утворюють типового міцелію. Ці мікроскопічні гриби складаються з однієї клітини, яка має форму кульки. Розмножуються дріжджі брунькуванням: на тілі гриба утворюється випинання (як почка), яке збільшується, відділяється від материнського організму (брунькується) і веде самостійний спосіб життя. Клітини дріжджів, які беруть участь у процесі брунькування, схожі на розгалужені ланцюжки.
З давніх пір людина використовує дріжджі для приготування хліба.
Дріжджі швидко ростуть, що визначається надзвичайно високою швидкістю їх обміну речовин. При цьому вони значно змінюють хімічний склад навколишнього середовища. Найбільш відомий процес, який вони здійснюють, – спиртове бродіння. Дріжджі харчуються цукром, який перетворюють на спирт. При цьому виділяється вуглекислий газ, який сприяє підніманню тіста, роблять його легким і пористим.
Деякі дріжджові гриби використовують у пивоварінні, виноробстві та як білковий корм у тваринництві.
Цікаві факти про дріжджі
Сьогодні відомо більше ніж 500 видів дріжджів і пивні або хлібні дріжджі одні з них, а в межах одного виду часто вчені виділяють буквально тисячі генетично різних штамів. Ці одноклітинні організми, які згідно з класифікацією належать до царства грибів, можна зустріти практично всюди, вони добре розвиваються як в грунті так і на поверхні рослин і тварин. Ми підібрали найцікавіші факти про дріжджі оскільки вони відіграють дуже важливу роль в біотехнології та харчовій промисловості.
1. Хлібні та пивні дріжджі дуже дрібні організми і тому розгледіти їх можливо лише під мікроскопом. Неозброєним оком можна побачити лише колонію дріжджів, яка складається щонайменше з одного мільйона клітин.
2. В пакеті пекарських дріжджів, які використовують для приготування хліба міститься близько мільярда клітин.
3. Дріжджі вже декілька тисяч років використовують для виготовлення пива і вина. Саме клітини дріжджів перетворюють цукор в спирт та діоксид вуглецю.
quote Хлібні дріжджі під мікроскопом
4. В хлібних або як їх ще називають пивних дріжджах міститься велика кількість вітамінів групи B і тому їх дуже часто використовують як харчові добавки в медицині.
5. Окрім використання в харчовій промисловості дріжджі застосовують при виготовленні біопалива. Дріжджі беруть участь в переробці целюлози з рослин в етанол.
6. Однак далеко не всі дріжджі корисні, є види які можуть викликати різноманітні захворювання у тварин і людей.
7. Окрема дріжджова клітина живе всього декілька днів, однак шляхом постійного розмноження в сприятливих умовах колонія дріжджів може існувати дуже тривалий час.
Домашнє завдання § 52, ст 234-236, переглянути відео, заповнити запропоновану вам у відео таблицю, використовуючи підручник на стор. 235-236 та переслати мені на електронну пошту
6 клас. Урок на тему: «Їстивні та неїстивні гриби»
Мета: Розглянути, які гриби традиційно використовують для української кухні, а які гриби не прийнято споживати
КАТЕГОРІЇ ЇСТІВНИХ ГРИБІВ.
Гриби першої категорії: найкращі та найсмачніші гриби, смачні, легко засвоюються організмом, перед вживанням не потребують термічної обробки, можуть використовуватись сирими у складі свіжих грибних салатів. Представники: білий гриб, рижик, білий груздь, мухомор Цезаря, чорний трюфель, білий трюфель.
Гриби другої категорії.
Характеристика: мають високі смакові властивості і можуть вживатися в їжу після будь-якої термічної обробки, проте не в сирому вигляді.
Представники: підберезовик, підосичник, заячий гриб, польський гриб, маслюк, піддубник, велика зелена сироїжка, сироїжка синя, парасолька велика, лисичка, печериця двоспорова.
Гриби третьої категорії.
Характеристика: смачні та поживні гриби потребують спеціальних методів приготування (попереднього відварювання і відвар зливають, вимочування та засолення).
Представники: хрящ-молочники, зокрема чорний груздь (хрящ-молочник чорний), вовнянка, опеньок осінній, зморшка.
Гриби четвертої категорії ( не використовуються в традиційній українській кухні)
Характеристика: гриби з невисокою харчовою цінністю, з не дуже високими смаковими якостями, маловідомі їстівні гриби, для яких усталені кулінарні традиції не сформувалися.
Представники: деякі говорушки, мокрухи, моховики.
Вимоги щодо їстівних грибів:
• можна вживати сирими тільки гриби першої категорії;
• інші гриби треба піддавати термічній обробці;
• не збирати гриби в екологічно забруднених місцях;
• правильно зберігати та консервувати гриби;
• збирати тільки молоді гриби.
Домашнє завдання § 51.
6 клас. Урок на тему: «Макроскопічні гриби»
Мета: Розглянути різницю між мікоризними, паразитичними та сапротрофними грибами; їх роль у природі та значення для людини.
Мікоризні гриби отримують поживні речовини від рослин, з якими вони вступають у взаємовигідне співжиття – гіфами гриб поглинає з великої площі воду та мінеральні речовини, які спрямовуються до коренів рослини і виділяються в зоні контакту гриба з кореневими волосками, натомість рослина виділяє в зоні кореневих волосків розчинені у воді цукри та деякі інші органічні речовини, які вона утворила в результаті фотосинтезу (маслюк звичайний з коренями сосни, підосичник з коренями осики, підберезник з коренями берези, боровик з коренями дуба тощо). До мікоризних грибів належить більшість їстівних та отруйних грибів.
Трутовики — паразити дерев. Вони потрапляють всередину рослини через корені або пошкодження на корі та розростаються. Через деякий час на корі з’являються плодові тіла цих грибів. Трутовики спричиняють трухлявіння дерева та його руйнування. Трутовики є прикладом макроскопічних паразитичних грибів, які викликають хвороби рослин.
Сапротро́фні гриби — організми, що отримують необхідні для життєдіяльності речовини, руйнуючи залишки мертвих рослин і тварин чи відмерлі частини рослин і тварин, всмоктуючи розчинні органічні сполуки.
На відміну від грибів паразитів, гриби сапротрофи поселяються на відмерлій деревині, розкладаючи залишки органічної речовини. Тим самим ці гриби беруть участь у процесах утворення грунтів і сприяють появі нових поколінь рослин.
Домашнє завдання § 49, дати відповідь на тести:
6 клас. Урок на тему: «Особливості живлення грибів»
Мета: Вивчити особливості живлення грибів.
За характером харчування всі гриби є гетеротрофами. Цим вони відрізняються від зелених рослин з автотрофним типом харчування, що містять хлорофіл. Гриби позбавлені здатності синтезувати складні органічні сполуки з вуглецю атмосферного повітря з використанням сонячної енергії і змушені споживати готові. Тому необхідною умовою розвитку грибів є присутність потрібного субстрату, з якого міцелій міг би всмоктувати живильні речовини. У природних умовах гриби знаходять його або у формі різних органічних рослинних і тваринних решток, на яких вони ростуть як сапротрофи, або у формі живих організмів, на яких вони паразитують. Живильні речовини, розчинені у воді, поглинаються всією поверхнею міцелію або окремими його частинами шляхом осмосу. Це дифузійно-осмотичний тип харчування. Гриби розвиваються всюди, де є рослинні залишки, наприклад, опале листя, стара деревина, останки тварин, і провокують їх розкладання і мінералізацію, а також формування гумусу. Так, гриби є редуцентамі (руйнівниками), як бактерії та інші мікроорганізми.
Домашнє завдання § 47, стор215, 216.
6 клас. Урок на тему: «Особливості будови грибів»
Мета: Вивчити особливості будови шапкових грибів
Шапкові гриби дістали таку назву тому, що здатні утворювати плодові тіла, які складаються з ніжки (пенька) та шапки (мал. 199). Шапка різних видів грибів може бути коричневою, червоною, зеленкуватою. Такого забарвлення їй надають особливі сполуки — пігменти, що містяться в оболонці клітин. Розглянувши частину плодового тіла під мікроскопом, помітимо, що воно складене щільно прилеглими одна до одної нитками грибниці — гіфами (мал. 199).
Шапковий гриб (1) та гіфи гриба (2)
Роздивившись шапку знизу, побачимо, що в одних грибів вона утворена пластинками, які розходяться від верхівки ніжки до краю шапки. Такі гриби (печериці, опеньки, мухомори) називають пластинчастими. В інших грибів нижня частина шапки ніби складається зі щільно розташованих трубочок. Такі гриби (білий, підберезник, маслюк) називають трубчастими.
Плодове тіло — це лише частина гриба. Якщо обережно розкопати ґрунт навколо плодового тіла, можна побачити численні білуваті гіфи. їхня сукупність має назву грибниця. Вона утворює величезну поверхню, завдяки чому поглинає необхідні поживні речовини. Грибниця багаторічна, саме вона й формує плодові тіла. Тому, збираючи гриби, будьте обережні: плодові тіла зрізайте так, щоб не ушкодити грибниці. Адже вона забезпечує живлення — поглинання з ґрунту поживних розчинів.
Натомість призначення плодових тіл — розмноження. З пластинками або трубочками пов’язані спорангії, у яких утворюються спори. Шапкові гриби також здатні розмножуватися вегетативно — ділянками грибниці — і статево.
Для росту грибниці потрібні певні умови: підвищена температура (+12…22 °С ), достатня вологість, наявність у ґрунті органіки. Ми вже згадували, що багато шапкових грибів пристосувались до взаємовигідного співжиття з рослинами (мал. 200). Тому ви, можливо, помічали, що певні види шапкових грибів трапляються лише під деякими видами дерев. Часто це відображено в їхніх назвах (підберезник, підосичник тощо). Білий гриб зростає разом із дубами, ялинами, соснами. У сосняках можна знайти ще й лисички, маслюки та ін.
Симбіоз гриба та дерева
Грибні нитки обплутують корені рослин і навіть можуть проникати всередину кореня, утворюючи грибокорінь, або мікоризу (мал. 200). Завдяки мікоризі гриб отримує від рослини органічні речовини, переважно цукри. А рослині він постачає неорганічні сполуки та речовини, що прискорюють ріст. Однак не всі шапкові гриби утворюють мікоризу. Наприклад, печериці та гнойовики, гливи, опеньок літній живляться лише органічними речовинами ґрунту, гною або відмерлої деревини. Це дає змогу вирощувати ці гриби штучно в теплицях.
За значних коливань температури, за надто низьких температур, посушливих умов ріст грибниці припиняється — настає стан спокою. У такому стані вона здатна переживати тривалі періоди несприятливих умов. Але варто після посухи пройти рясним дощам, як через 10-12 днів виростають нові плодові тіла. їхній ріст може бути настільки потужним, що вони проростають навіть крізь асфальт. Отже, у похід по гриби варто вирушати теплої погоди після рясних дощів.
Яке значення шапкових грибів у природі та житті людини? Шапкові гриби відіграють важливу роль і в природі, і в житті людини. Так, багато видів рослин (наприклад, тверда пшениця, осика, береза) без співжиття з грибами зростати не можуть. Шапкові гриби споживають різні види тварин (наприклад, білки, мишоподібні гризуни, борсуки, кабани, козулі, птахи, комахи, суходільні молюски).
Багато видів шапкових грибів споживає й людина. Найбільшу харчову цінність для неї мають білі гриби, печериці, підберезники, підосичники, маслюки (мал. 201). Гриби містять багато білків, вітаміни груп В, D, А, РР, необхідні людині мікроелементи (Купрум, Цинк та ін.). Гриби смажать, солять, маринують, сушать. Хоча гриби багаті на поживні речовини, проте їхня харчова цінність порівняно незначна. Це пояснюють тим, що хітинова клітинна стінка перешкоджає перетравленню грибів у кишечнику. Тому перед споживанням гриби рекомендують попередньо подрібнювати.
Домашнє завдання § 47, ст 214, 215
ЛАБОРАТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
БУДОВА ШАПИНКОВИХ ГРИБІВ
Обладнання, матеріали та об’єкти дослідження: плодові тіла й міцелій живих шапинкових грибів, муляжі, колекції, препарувальний набір, предметні та накривні скельця, мікроскопи, лупи, таблиці, підручник.
Хід роботи
1. Розгляньте плодове тіло шапинкового гриба, знайдіть ніжку та шапинку.
2. Відокремте шапинку та дослідіть її за допомогою лупи. Зверніть увагу на будову нижньої поверхні шапинки.
3. Роздивіться зразки плодових тіл трубчастих та пластинчастих грибів і запам’ятайте назву кожного виду, місця його можливого зростання, їстівність чи отруйність.
4. Розгляньте під мікроскопом мікропрепарат міцелію шапинкового гриба.
УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ
– Шапинкові гриби характеризуються тим, що їхня грибниця утворює плодові тіла.
– Плодові тіла складаються з ніжки та шапинки. їхня функція – утворення спор. Залежно від будови нижнього шару шапинки шапинкові гриби поділяють на пластинчасті й трубчасті.
– Живляться шапинкові гриби, розкладаючи рештки організмів або отримуючи поживні речовини від рослин, з якими вони вступають у взаємовигідне співжиття.
Поповніть свій біологічний словник: шапинкові пластинчасті та трубчасті гриби.
ПЕРЕВІРТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ
Виберіть одну правильну відповідь
1. Назвіть гриб, який належить до пластинчастих: а) білий гриб; б) опеньок; в) маслюк; г) підберезник.
2. Зазначте функцію, яку здійснює плодове тіло шапинкових грибів: а) живлення; б) спороутворення; в) фотосинтез; г) утворення плодів.
Дайте відповідь на запитання
1. Що таке плодове тіло шапинкових грибів? Із чого воно складається?
2. Що собою становить грибниця шапинкових грибів?
3. Чому одні шапинкові гриби називають пластинчастими, інші – трубчастими?
4. Як розмножуються шапинкові гриби?
Поміркуйте. Як поширення шапинкових грибів може залежати від поширення тих чи інших видів рослин?
Урок на тему: Рослинні угруповання.
Мета: Вивчити, що таке рослинні угруповання та розглянути приклади рослинних угруповань.
Рослинне угруповання (фітоценоз) — це сукупність рослин на відносно однорідній ділянці, які перебувають у складних взаємовідносинах між собою і з навколишнім середовищем.
Прикладом рослинних угруповань можуть бути: степи, болота, дубові ліси. Для кожного фітоценозу (рослинного угруповання) характерні певні умови існування, видовий склад рослин, зовнішній вигляд, внутрішня будова, ґрунт, рельєф місцевості та взаємозв’язки організмів.
Ліси бувають: широколисті, хвойні, мішані, тропічні ліси.
• У широколистих лісах ростуть різноманітні види листопадних дерев: дуб, граб, бук, клен, ясен, береза, липа тощо. Розрізняють дубові (діброви), букові, грабові, дубово-грабові, березові та інші ліси. Товстий шар опалого листя та широкі крона дерев заважають росту трав, тому часто трапляються рослини із кореневищами, бульбами і цибулинами, які, завдяки запасам поживних речовин, встигають відцвісти рано весною, до того, як листя дерев повністю розпустилось (анемони, ряст, проліски, підсніжник, печіночниця, цибулька гусяча).
У хвойних лісах ростуть різні види голонасінних: ялина, сосна, смерека, модрина тощо. Соснові ліси (сосняки) можуть рости на ґрунтах різних типів, навіть піщаних, а ялинові ліси (ялинники) — лише на зволожених, багатих на гумус. Смерекові ліси Карпат зазвичай темні, з потужним шаром опалої хвої, майже не ростуть трави. Соснові ліси у північній частині України часто світлі, із багатим трав’яним покривом.
У мішаних лісах можуть переважати як листопадні (граб, дуб), так і хвойні дерева (сосна).
Найбагатшими за видовим складом є вологі тропічні ліси Африки, Азії та Південної Америки.
Степи – угруповання, що розвиваються за малої зволоженості, де панують багаторічні трав’янисті рослини, насамперед ковила, типчак, костриця тощо. Багато степових рослин пристосовані до тривалих посушливих періодів: встигають відцвісти та дати насіння протягом відносно вологої весни, під час посушливих літа та осені їхня надземна частина відмирає, а в ґрунті залишаються видозмінені підземні пагони (цибулини, бульбоцибулини, кореневища) або корені.
Завдяки травам у степах за тисячоліття утворились потужні найродючіші ґрунти нашої планети — чорноземи.
Луки – угрупування, що розвиваються за умов достатньої зволоженості, де панують багаторічні трав’янисті рослини. Багаторічні трав’янисті рослини зазвичай ростуть та розвиваються з весни до осені. Луки можуть бути природними і штучними (якщо їх створила людина).
БОЛОТА – угруповання, розвиваються в умовах надмірної зволоженості, де домінують трави, але часом зростають невеликі кущі і дерева.
Рослини боліт: мох сфагнум, багно, пухівка, росичка, журавлина, осока.
ПУСТЕЛІ — угруповання, що розвиваються в умовах нестачі зволоженості, де рослини не утворюють суцільного покриву.
В Україні найбільші пустельні угруповання розташовані у Олешківських пісках на Херсонщині (найбільша пустеля в Європі утворилася внаслідок надмірного випасу худоби кілька століть тому).
ШТУЧНІ УГРУПОВАННЯ — сади, ягідники, парки, поля, баштани, городи, квітники, пасовища, лісонасадження, що існують завдяки підтримці людиною, бо не здатні самостійно існувати тривалий час. Щоб зберегти бажаний видовий склад таких угруповань, треба витрачати чимало зусиль на боротьбу із бур’янами, адже без догляду вони швидко заростають та перетворюються на рослинні угруповання подібні до природного типу.
Негативний вплив людини на рослинні угруповання.
• Руйнування природних рослинних угруповань (вирубування лісів, осушення боліт, розорювання цілинного степу тощо), а на їхньому місці створення недовговічних штучних.
• Масове винищення певних видів організмів, одні з яких уже зникли з нашої планети, а інші перебувають на межі зникнення (рослини з цінною деревиною, гарними квітами, лікарські рослини, їстівні гриби).
• Неправильний обробіток ґрунтів та забруднення різними хімічними речовинами (отрутохімікати, надлишки мінеральних добрив тощо) та радіонуклідами порушує їхню природну структуру та веде до зменшення товщі верхнього родючого гумусового шару.
Домашнє завдання § 46.
Урок на тему: Життєві форми рослин
Мета: Вивчити основні життєві форми рослин
Життєва форма – це результат довготривалого пристосування рослин до місцевих умов існування, що відображено у їх зовнішньому вигляді.
Дерева мають чітко виражений стовбур, який росте інтенсивніше за інші пагони і зберігає більш-менш вертикальне положення.
Чагарники мають деревну надземну частину, але у них відсутній головний стовбур. Пагоноутворення у чагарників починається від землі, тому утворюється декілька тонких стовбурців.
Чагарнички характеризуються таким же способом утворення пагонів, що й чагарники, але вони більш низькорослі і мають меншу тривалість життя. Висота чагарничків не перевищує 20 – 30 см, лише зрідка вони можуть підніматися над поверхнею грунту на 60 – 80 см.
Ліани – це життєві форми, які мають довге витке стебло (здерев’яніле чи трав’янисте), необхідне для утримання на опорі (хміль, в’юнок польовий, лимонник, виноград).
Трав’янисті рослини не мають здерев’янілих пагонів, їх надземна частина, зазвичай, відмирає під кінець вегетаційного періоду. Трави бувають:
• однорічні;
• дворічні;
• багаторічні.
Домашнє завдання § 45, стор. 200, 201.
Урок на тему: «Екологічні групи рослин»
Мета: Розглянути екологічні групи рослин за освітленням, температурним режимом та забезпеченістю водою
Умови існування — це сукупність життєво необхідних факторів середовища, без яких живі організми не можуть існувати. Їх називають екологічними факторами. До них належать вологість, сонячна радіація (світло) та температура.
За забезпеченістю водою рослини поділяють на:
- Посухостійкі (костриця, кактус, молочай, сухолюбне молодило, агава, алоє, верблюжа колючка)
2. Помірно вологолюбні (дуб, фіалки, конвалія),
3. Вологолюбні (вільха, ситник, осоки, очерет, рогіз, калюжниця)
4. Водні (елодея, валіснерія, роголисник, комиш, водяний різак)
За умовами освітлення рослини поділяють на:
- Світлолюбні (береза, сосна, старі ялини, подорожник)
2. Тіньовитривалі (граб, бузок, суниця, молоді ялини),
3. Тіньолюбні (копитняк, сенполія, деякі папороті).
За температурними умовами рослини поділяють на:
- Холодовитривалі ( дерева і кущі помірних широт, сільськогосподарські культури морква, горох, жито)
2. Теплолюбні (рослини тропіків і теплих субтропіків, огірок, гарбуз, диня, томати) баклажани).
Домашнє завдання §45, стор. 196-200.
Урок на тему: «Покритонасінні рослини»
Мета: Вивчити особливості будови Покритонасінних рослин. Розглянути відмінності у будові Дводольних та однодольних рослин
Покритонасінних нараховують близько 250 тис. видів. Їх називають квіткові тому, що мають квітку, що утворює плід. В плодах дозріває насіння. Насіння буває однодольним та дводольним. Квіткові рослини теж поділили на класи Однодольні та Дводольні.
| Ознака | Клас Дводольні | Клас Однодольні |
| Корінь | Стрижневий | Мичкуватий |
| Стебло | Дерев’янисте і трав’янисте | Трав’янисте |
| Листок | Простий та складний | Простий |
| Жилкування | Пальчасте, пірчасте, вильчасте | Паралельне, дугове |
| Квітка | Чотирьох- або п’ятичленна (чотири або п’ять пелюсток) | Шести або тричленна (шість або три пелюстки) |
| Число сім’ядолей у насінині | Дві | Одна |
| Життєва форма | Дерева, кущі, трави | Трави |
З запропонованих вам рослин виберіть однодольні та дводольні рослини
На повторення вивченого перегляньте відеоролик
Домашнє завдання § 43
Блог Гаєвої Вікторії Анатоліївни 